Вивчення історії є одним із найважливіших чинників формування національної свідомості народу. “Без знання минулого неможливо точне поняття про сучасне”, – справедливо наголошував видатний український історик М.С.Грушевський. За короткий час в Україні створено нову цілісну систему викладання історії України та всесвітньої історії, повністю оновлено зміст та структуру історичної освіти. Вона повністю звільнена від ідеологічних, вузько класових підходів і поглядів на розвиток суспільства, оцінювання минулого та перспективи майбутнього. Новий навчально-методичний комплекс зорієнтований на пріоритети науки, гуманістичні та демократичні цінності, інноваційні педагогічні технології, їхнє поєднання з досягненнями народної педагогіки.

          Саме під таким кутом зору відбулося секційне засідання учителів суспільно-гуманітарного циклу, перед якими з цікавою, сучасною, модерновою,  лекцією-презентацією про складний державотворчий життєвий шлях короля Данила виступив доктор історичних наук, професор Львівського національного університету Л.Войтович. Леонтій Вікторович наголосив, що ХІІI століття в Україні пов'язане з ім'ям Данила Романовича — сина великого князя Романа Мстиславича, що заснував у 1199 році Галицько-Волинську державу. На думку пана професора Галицько-Волинське князівство — це «друга велика держава на українській землі, збудована українськими руками, яка зуміла об'єднати біля себе більшу частину української етнографічної території свого часу».

 А завершив свою лекцію інформацією про те, що НЕЩОДАВНО ВЕРХОВНА РАДА УКРАЇНИ ВНЕСЛА ЗМІНИ ДО ЗАКОНУ ПРО ДЕРЖАВНІ НАГОРОДИ УКРАЇНИ, ЗАСНУВАВШИ МЕДАЛЬ КНЯЗЯ ДАНИЛА ГАЛИЦЬКОГО. НЕЮ НАГОРОДЖУВАТИМУТЬСЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ Й ІНШИХ ВІЙСЬКОВИХ ФОРМУВАНЬ, А ТАКОЖ ДЕРЖАВНІ СЛУЖБОВЦІ ЗА ЗНАЧНИЙ ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК У РОЗБУДОВУ УКРАЇНИ, СУМЛІННУ Й БЕЗДОГАННУ СЛУЖБУ УКРАЇНСЬКОМУ НАРОДОВІ.

Своє бачення національно-визвольної боротьби миколаївчан за волю та незалежність України прокоментував кандидат історичних наук Ярослав Богданович Папуга. Зокрема зупинився на національних  чинниках, що сформували підґрунтя боротьби на ідеологічному фронті та історичне значення видавництва періодики у глибокому підпіллі.  Всім присутнім історикам Ярослав Богданович запрезентував буклети про життєвий та творчий шлях Михайла Палідовича-Карпатського- головного редактора журналу «Ідея і чин», що був органом Проводу ОУН на українських землях у 1942-1946 роках.

Методист РМК Т.Лутчин наголосила, що відповідно до проекту Концепції історичної освіти України визначено основні підходи і головні принципи викладання, серед яких:

а) науковість

б) об’єктивність

в) демократизм

г) гуманізм

д) національний компонент

е) цивілізаційність

 Співдоповідачі на секційному засіданні констатували, що однією з проблем викладання історії є комплексний підхід до засвоєння історичного матеріалу. Як правило, більшість учнів в цілому володіють історичними фактами, можуть викладати їх у хронологічній послідовності та знають найважливіші історичні дати. У той же час проблемою залишається формування у школяра загального історичного світогляду. Учні досить абстрактно уявляють історичний процес. Викликає труднощі оперування та використання понятійного апарату.

Але найголовніше-усі присутні учителі визнали, що особистість педагога, його висока особиста культура – запорука педагогічного успіху. Саме вони пробуджують в учнів інтерес до навчального предмета, бажання продуктивно працювати, спонукають до дослідницької роботи. Справжній учитель завжди бачить у своїх вихованцях передовсім особистість, а лише потім учня. Хочеться нагадати  думку В.О.Сухомлинського: “Якщо ми будемо намагатися, щоб всі сили душі дитини були поглинуті уроками, життя її стане нестерпним. Вона повинна бути не тільки школярем, а насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями”. Зовнішній вигляд, емоційність мовлення, доброзичливість педагога часто створюють важливий позитивний образ, який є прикладом для школярів. Відкритість, щира увага вчителя до внутрішнього світу учнів, розуміння їх – народжують повагу і довіру до педагога, бажання йти за ним.