У Роздільській ЗОШ I-III ст.
відбулась тематична лінійка «Через терня до зірок», присвячена 125-річниці з
дня народження Патріарха Української Греко-католицької церкви Йосипа Сліпого,
яку підготували учні школи разом із вчителем християнської етики Гарбаж Л.К.
Школярі розповіли присутнім про дитинство і юність єпископа, його шлях до
священства, а також про довгий і болісний "етап" який тривав 18 років.
Митрополита звинувачували у шпигунстві на користь Ватикану, у ворожій
діяльності проти УРСР, співпраці з німецько-фашистськими окупантами, у
"житті на кошти народу", у "благословінні воєнних
злочинів". В'язниця, заслання, каторжні роботи..."Мене водили на
слідство день і ніч, − згадував митрополит, − так що я буквально падав з ніг і
мене мусили підтримувати, ведучи до слідчого. При тому голодував, бо давали на
день трошки юшки і 300 грамів хліба". У березні 1946 р. військовим судом у
Києві Йосипа засуджено до восьми років позбавлення волі. Тоді ж відбувся так
званий Львівський собор, на якому проголошено ліквідацію УГКЦ і
"возз'єднання" УПЦ з Московським патріархатом. Владиці Сліпому
пропонували перейти в православ'я, обіцяли, що в такому разі він повернеться на
митрополичий престол у Львові. Проте він відмовився.Судові процеси над
митрополитом відбувалися в 1953, 1957, 1962 pp. Були заслання до Новосибірська,
Боїмів, Печори, Інти, Потьми в Мордовії. У зауральській тайзі страждали ще
десять єпископів, 1400 священиків і 800 черниць "розформованої" 1946
р. УГКЦ.1953 р. владику привезли до Києва, очікуючи "каяття". Так і
не дочекавшись, відправили знову до Потьми. Потім — до Малаково (600 кілометрів
північніше від Красноярська). Там митрополит написав два томи "Історії
Вселенської Церкви на Україні". 1957 р. знову був шлях до Києва, новий суд
і дорога у вагоні для худоби. Спершу його відправили на Камчатку, а далі – на
сім років до Тайшета.1960 p. Знову – до Києва, де для підпису Йосипу Сліпому
підготували заяви проти Папи римського і "буржуазних націоналістів".
Він їх не підписав, і знову – до Сибіру Визволенню митрополита сприяли
політичні, культурні й релігійні діячі з усього світу.Отож 1963 р. владику було
звільнено – за умови негайного виїзду. Згодом він скаже: "Мене випустили
як бандита. Я не хотів добровільно покидати моє стадо і виїздити задля
порятунку власної шкіри". 9 лютого того ж року митрополит прибув до Рима,
де ще з XVII ст. існував один з найбільших осередків УГКЦ. І там до останніх
своїх днів працював на відродження церкви й українського богослов'я (12 томів
його наукових праць опубліковано в Римі).1969 р. Синод УГКЦ ухвалив
патріархальний устрій, 1975 р. владика Йосип був коронований титулом патріарха.
На завершення учні резюмували, що
незважаючи на тернистий шлях, тортури і концтабори, Йосип Сліпий дивував своїх
сучасників надзвичайним оптимізмом, працездатністю, далекоглядністю. Він створив
у Римі Український духовний центр, заснував Український католицький
університет, Малу семінарію (школу для дітей) і Велику семінарію (для молоді),
заснував монастир о. Студитів у Кастель-Гондольфо поблизу Рима. У придбаному за
його ініціативою храмі Жировицької Божої Матері заснував лікарню й музей.
Стараннями владики у Римі був побудований і 1969 р. освячений собор святої
Софії в давньоукраїнському стилі (мозаїки виконано за ескізами видатного
українського митця з США Святослава Гординського). Ім'я кардинала Йосифа
Сліпого з повним правом знаходиться не лише в списку кращих синів Церкви, але й
у пантеоні героїв української нації. Митрополит є гідним прикладом безмежної
християнської любові, терпеливості та милосердя, а його добрі діла є
актуальними і на сьогодні.
|