Любов до рідної землі, прагненняволі - цепочуттясерця кожного свідомогоукраїнця, як дорослого так і малого. Впродовж багатьох десятиліть Україна пішла тяжкою дорогою, так часто окропленою кров’ю  патріотів, до своєї незалежності. І сьогодні в неменш складний час для нашої держави, коли ми щодняч уємо про нові жертви в боротьбі за єдність і незалежність нашої батьківщини, так хочеться вірити і переконувати в цьому усіх навколо, що Україна є і буде, і хто б там не мав якихось "чорних планів", йому ніколи не вдасться їх здійснити, бо українцям притаманний незборимий дух патріотизму, любов до землі, на якій родився та сильна віра у Божу прихильність для нашого народу, яка підкріплюється щоденною молитвою за кращу долю України. 

Саме з таким настроєм у Більченському НВК пройшов конкурс патріотичної пісні та поезії, приурочений  72 річниці з дня утворення ЗУНР, Святу Покрови Пресвятої Богородиці, Дню утворення УПА, Дню українського козацтва, а віднедавна і Дню захисника України. 

У виконанні учнів школи звучали пісні  "Моя Україна", Ой полечко-поле", "Ми роду козацькогодіти", "Ой на горі, на Маківці", "Слава Україні", "Зірвалася хуртовина", "Повертайся живим", "Нас весна не там зустріла", "Лента за лентою", "Ой у лузі червона калина", поезії "Героям УПА", "Україні присвячується", "Безсмертя", "Червоним цвітом маки зацвіли", "О, МатиБожа" та ін.

І, напевно, за Божою волею так склалося, що саме цього дня учням Більченського НВК довелося із болем у серці, але гордістю за рідну землю, зустрічати загиблого героя Івана Ісика, який востаннє побував у батьківському селі. Діти зі свічками на руках та сльозами на очах схиливши голови низько до землі віддали честь і шану земляку, якого більше місяця очікувала родина, щоб похоронити, придати тіло землі. Спільно з дорослими під жовто-синіми прапорами школярі помолилися за убієнного та всіх загиблих героїв панахиду під керівництвом о. Ярослава Гарасиміва біля храму Косми і Дам’яна. Слова "Герої невмирають!" ще довго відлунювалися у серцях маленьких і дорослих більчан, які закарбували у пам’яті труну герою, накриту національним прапором, яка щораз далі від’їжджала від присутніх. 

"Слава Україні!"