«Хто не знає свого минулого, не вартий свого майбутнього»,– говорить народна мудрість. І це дійсно так, бо як дерево тримається на землі своїм корінням, так людина тримається на землі своїм минулим. Людина, яка не знає минулого – як перекотиполе, куди вітер подме, туди воно й котиться. Саме тому, ми повинні знати свою історію, своє минуле. А історія наша героїчна та вмита кров’ю і слізьми. Однією з найтрагічніших її сторінок є бій під Крутами. Дата 29 січня увійшла в українську історію як день пам’яті мужніх героїв, що душу й тіло поклали за самостійність, волю та незалежність Батьківщини.

І саме 29 січня в приміщенні Миколаївського районного БДЮТу силами освітян організовано та проведено Годину пам’яті героїв Крут. В заході взяли участь голова Миколаївської РДА В.Шимко, голова Миколаївської районної ради О.Жила, керівник відділу освіти О.Лобик, завідувач РМК Є.Кушнір, директор БДЮТу О.Танчій, працівники районного методичного кабінету, учителі та учні миколаївських шкіл.

   Історичний екскурс в події далекого 1918 року разом із присутніми здійснив учитель історії Миколаївської гімназії Роман Олексин. Він, зокрема, закцентував увагу, що 97 років тому назад у бою під Крутами, що на Чернігівщині, понад 300 курсантів військової школи, студентів та гімназистів, рішуче відстоюючи право українського народу жити у власній державі, вступили у нерівний бій із значно переважаючим, добре озброєним, вишколеним противником і протягом кількох днів стримували на підступах до Києва величезну більшовицьку армію. В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва. Однак, це – символ нескореного духу нашої нації. Їх порівнюють з трьомастами спартанцями, чи з трьомастами козаками під Берестечком. Але ж ми знаємо, що загибель студентів-це приклад патріотизму й жертовності українського народу, його вільної душі й незламного духу, який завжди боровся й боротиметься за кращу долю. Можна багато про це казати, але важливіше зрозуміти, що юні студенти віддали своє життя за рідну землю!

      Учень Черницької ЗОШ І-ІІІ ст. Андрій  Шимбра виконав пісню «А я живий, матусенько, живий!», яка вразила всіх присутніх передусім своїм змістом, мелодійністю, глибиною історичної проблематики та актуальністю. А саме виконання було професійним, майстерним, з неповторним тембром голосу, музичними відтінками та багатогранними емоціями.

     Учасникам заходу методист відділу освіти О.Козак запропонувала переглянути історично-документальний фільм «Герої Крут», який ще раз констатував, що  бій під Крутами – це, безумовно, героїчна, але в той же час і трагічна сторінка в українській історії, з якої ми повинні зробити належні висновки. Неможливо не захоплюватись мужністю і самопожертвою, проявленими київськими студентами, курсантами та гімназистами дев’яносто сім років тому. Це був прояв патріотизму і героїзму у найвищому розумінні цих слів.Але ми маємо усвідомлювати, що загибель сотень молодих хлопців стала наслідком  відсутності єдиної політичної волі в державі, розколами і розбратом в українському суспільстві. Бій під Крутами став черговим сумним підтвердженням того факту, що Україна здатна перемогти лише коли вона Соборна і Єдина.

      І всі учасники заходу залишилися твердими та єдиними в думці, що сьогодні, на двадцять четвертому році незалежної Української держави перед усіма стоїть першочергове і головне завдання – утвердження Української Самостійної Соборної Держави. Державність України є на перехідному етапі: ми вже не є радянською республікою, але ще не стали Українською Самостійною Соборною Державою. Рік тому керівники нашої держави поставили Україну на роздоріжжя, знову поставили перед дилемою: куди ми йдемо- у Європу Закону чи в «ординський порядок»? В Європу добробуту чи ординську рівність бідності? Відповідь залежить тільки від нас. Тільки від нас залежить, де буде проходити кордон між цивілізацією і ордою. І тільки від нас залежить, по якій стороні кордону ми будемо. І українці свій вибір зробили, коли виникла загроза військового вторгнення сусідньої держави-усі стали на захист і збереження України. Тому, що Україна- це територія гідності і свободи. Українці продемонстрували свою європейскість, своє прагнення до свободи. І відстоюють свій вибір в жорстокій боротьбі сам на сам проти лютого ворога. В цій боротьбі українці ще більше згуртовуються, стають сильнішими і впевнено йдуть до перемоги. Бо знають, що не ми напали, а на нас напав ворог, ми маємо йти шляхом правди. Правда на нашому боці, тому Бог з нами. А де Бог, там перемога.

Бо якщо не ми, то хто?

Як не тепер, то коли?

Як потрібно, значить, можливо.

Ми хочемо перемогти, ми можемо перемогти,

Ми переможемо!

                                                         Слава Україні!                                                     Героям Слава!