Добрими друзями для учнів та вчителів Дроговизької ЗОШ І-ІІІ ст. Миколаївського району стали вихованці благодійного фонду «Карітас» Стрийської Єпархії. Парох нашого села о.Роман Коцопей познайомив нас 4 роки тому.І відтоді наші зустрічі стали частими. 8 жовтня ми завітали в «Карітас» до своїх друзів, молодих людей з особливими потребами.У переддень Дня неповносправних людей ми приїхали з гостинцями від учнів школи тавчителів і провели майстер-клас з орігамі.Члени гуртка «Добре серце»,учениці 10 класу, спільно з вихованцями «Карітасу» виготовляли вироби з паперу. З перших хвилин ми відчули надзвичайну атмосферу добра, щирості, радості й відкритості.
Школярі зустрілися з давніми друзями, завели нові знайомства. Побачили, що в кожної людини, навіть з розумовою неповносправністю, є індивідуальний дар і талант, який у фонді їм допомагають віднайти й розвивати. Координатор п. Леся розповіла, як центр сприяє становленню незалежності неповносправних осіб через навчання соціальних навиків. Учні були здивовані, що вихованці самі можуть приготувати обід, виготовляють вироби з бісеру, дуже гарні вітальні листівки, намисто.
Але найбільш вражаючим було спілкування в дружній, невимушеній обстановці. Кожен сам знайшов собі співрозмовника і, як виявилося з вражень учнів про цю зустріч, дуже багато пізнав для себе й духовно збагатився.
Ми вкотре пересвідчилися й відчули на собі, що справді в людей неповносправних є особлива місія зцілювати серцяй руйнувати бар’єри, які розділяють людей і заважають їм щасливо жити.
Висловлюємо щиру подяку о. Роману Коцопею за сприяння в проведенні зустрічі та надання автотранспорту для поїздки.
Галина Грица, учитель основ християнської етики
Дроговизької ЗОШ І-ІІІ ст. Миколаївського району
Мої враження від поїздки у БФ «Карітас»
Напередодні дня неповносправних людей ми з однокласниками та вчителем християнської етики Галиною Святославівною відвідали підопічних благодійного фонду «Карітас» при Стрийській Єпархії, з яким наша школа підтримує зв’ язок уже багато років. Від учнів та вчителів школи привезли їм солодощі (цукерки, печиво, вафлі), фрукти й горішки.
Це була моя перша така поїздка, тому емоції переповнювали мене. Спочатку, коли ми зайшли в майстерню, девони працювали, я розгубилася, не знала, про що говорити і що робити. Галина Святославівна та вихователі першимипочали розмову й познайомили нас. Потім ми спільно помолилися й почали майстер-клас із виготовлення ягідки у техніці орігамі. Кожен із нас мав свого учня (учнів), якого вчив правильно виконувати «модулі» - заготовки до виробу. Я познайомилася з двома хлопцями - Андрієм і Юрою.
Спочатку вони соромилися мене, але пізніше ми все-таки знайшли спільну мову. Хлопці розказували, що вони вміють виготовляти власними руками, яке їхнє улюблене заняття, що люблять їсти та інше. Андрій і Юра дуже старалися, щоб правильно виготовляти модулі, проте були певні труднощі. Було важко спостерігати , як людина хоче що- небудь зробити, але через проблеми зі здоров ям, на жаль, не може.Я із задоволенням ще зустрінуся з ними, бо їхні серця відкриті, а душа чиста від спокус сучасного світу. Вони випромінюють добро, спокій, радість і багато-багато позитиву. Нам усім потрібно вчитися в них радіти життю, цінувати кожен прожитий день і дякувати Господеві за все, що маємо.
Для себе я зробила висновок, що щастя – це вже коли ти народилася здоровою. Потрібно дякувати Богу, що маю можливість повноцінно жити, і перед тим, як гнівити Господа своїми наріканнями на долю, треба згадати тих людей.
Верещинська Світлана, учениця 10 класу
Мої враження від поїздки у БФ «Карітас»
Мені сподобалась поїздка до «Центру соціальної адаптації молодих людей з особливими потребами». Коли ми приїхали, то найперше пішли в капличку молитися, а далі почали знайомство. У перші хвилини спілкування я не могла вимовити ні слова. Мені було важко й боляче дивитися на своїх однолітків – дівчат і хлопців, на очах виступали сльози. Але потім я зрозуміла, що вони дуже хороші, добрі, веселі люди. Я не думала, що буде так цікаво з ними спілкуватися. Вони розповідали нам історії зі свого життя, про сім’ю, про свої захоплення.
Ми робили з ними ягідку з модульного орігамі. Вони дуже зраділи, що ми до них приїхали й навчили це робити. Також показали, що вміють робити вітальні листівки, гарне намисто, багато виробів з бісеру.
Спілкування з цими людьми змусило мене задуматися над своїм життям, над вчинками, я зрозуміла, що потрібно цінувати кожну мить, проведену з родиною, з друзями.
Малик Ірина, учениця 10 класу
Мої враження від поїздки у БФ «Карітас»
Мені сподобалась поїздка в гості до неповносправних дітей. Коли ми приїхали, вони дуже зраділи. Показали, які вони виготовляли вітальні листівки, гарне намисто. Ми милувалися їхніми виробами і вкотре переконалися, що в кожної людини, навіть з розумовою неповносправністю, є Божий дар, лише потрібно їм допомогти розвинути його.
Найбільше мені сподобалося спілкування з дітьми. Вони розповідали нам історії зі свого життя, про свої захоплення, про сім’ю, були дуже щирі й відверті,веселі,добрі. Ці люди радіють життю і щасливі від того, що живуть.
Після цієї поїздки я зрозуміла надзвичайно важливу істину. Бог нам дав життя, а разом із тим родину, друзів, здоров’я. Потрібно цінувати кожну мить і ніколи не жалітися на життя.
Малик Лілія, учениця 10 класу.
Відгук про поїздку в «Карітас»
Нещодавно ми під керівництвом учителя християнської етики Галини Святославівни та отця Романа відвідали благодійний фонд « Карітас». Ми довго думали, з чим би поїхати до них, і вирішили навчити техніки орігамі .Також привезли багато солодощів і фруктів, що принесли для них учні та вчителі нашої школи . Усі хвилювалися,бо не знали, як зустрінуть нас , але коли ми приїхали, то були приємно здивовані. Вихованці центру виявилися привітними , щирими і відкритими. Навчаючи їх, ми побачили , як вони наполегливо стараються і переживають, коли щось не виходить. Спілкуватися було приємно , завдяки їм відкрила для себе багато нового . Я почала по-справжньому цінувати життя . Ці люди дійсно сильні духом , вони не втратили віри . Їхня усмішка є набагато ніжнішою і щирішою, ніж усмішка кожного з нас . Я надіюсь, що ми з ними будемо підтримувати зв'язок.
Коваль Марія, учениця 10 класу
|