Прийшли під Крути тільки триста,

Спартанський дух, немов воскрес.

Упали, як у осінь листя,

Тілами вкрили сніг увесь.

Сусід північний - брат чи ворог?

Втоптав у сніг усі стяги,

А вітер ніс на Київ порох І дим неволі навкруги…

29 січня у Великогорожаннівській ЗОШ І-ІІІ ступенів під керівництвом вчителя історії Саварина Я.Р. проведено тематичну лінійку «Слава і честь вам, борці за свободу». Українська молодь, яка дня 29 січня 1918 року з піснями виїхала зі столиці України під станцію Крути, щоб там умирати, була першою молоддю світу, що одверто, беззастережно і рішуче стала до боротьби з північною навалою. Розуміється, вона боролась і вона падала під кулями ворога не тільки в ім'я оборони від більшовиків. ЇЇ ідеал був — своя державність, своє суверенне життя, своя духовність. Вона йшла в бій з піснею "Ще не вмерла", одначе у звуках цієї пісні звучав також один мотив, який став зрозумілим щонайпізніше. Мотив спротиву проти марксизму, мотив молодого, амбітного й гордого народу, який був і є глибоко переконаний, що тільки його суверенність на землях предків дасть повну і тривку запоруку, що більшовизм , як такий, буде стертий з поверхні нашої планети. І не вина тієї молоді, що голосу її пісні в той час світ не почув. Не вина тієї молоді, що світ так злегковажив великим шляхетним поривом Української Держави. І коли вже звісно дошукуватись якоїсь вини, то вона була хіба в тому, що та молодь, як і цілий народ, що її видав, не були підготовлені до взятого на себе завдання. Це був порив душі й серця зов національного інстинкту. Це було непереможне хотіння, хай проти логіки, проти всіх сил світу вписати на сторінки історії щось таке, що в прийдешньому дасть зачіпну точку для нової, більш організованої та більш досконалої боротьби.