  Пам'яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках, пам'яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії ХХ століття, присвячена лінійка-реквієм у Вербізькому ЗЗСО І-ІІ ст. Голосять дзвони, плаче Україна, Земля здригнулася від стогону кісток. Скорботна дата свічку запалила І 33-го згадала кожен крок. Трагедія не бачена віками В народній пам'яті не стерлася, жива. І правдою мандрує сторінками І виливається в розпачливі слова: "Нехай земля прорветься під катами! Хай душі тліють у пекельному вогні..." Прощення вже не вимолять словами... Мовчить народ в скорбоній тишині...
| 
