І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній новій

Не забудьте пом’янути

Незлим, тихим словом. 

Березневі дні в Україні – це пора, коли Всевишній послав нам велетенську постать Тараса Григоровича Шевченка - генія і національного Пророка, Велетня духу, українського Мойсея, Кобзаря, автора вічної книги українського народу. І сьогодні вірші Шевченка не втрачають своєї актуальності, хвилюють душі щирим вболіванням за долю простої людини, пробуджують свідомість закликами до боротьби за волю, справедливість і краще майбутнє народу. На творах Шевченка виростали і виростають покоління українців.

Знають та цінують його творчість і школярі Більченського НВК, які щороку активніше беруть участь у конкурсі читців «Шевченкове слово в віках не старіє».  В репертуарі конкурсантів були представлені вірші та уривки з прозових творів Т.Г.Шевченка.

Цьогорічний захід, який відбувся 15 березня, порадував великою кількістю учасників та високою майстерністю декламування. Тому журі було нелегко визначити найкращих. За результатами конкурсу, були відзначені учні, що досягли у виконанні особливих успіхів  і оголошені загальні бали кожного класу, які додалися до рейтингу класних колективів школи.

Глядачі у залі  уже вкотре мали змогу переконатися, що у творах Шевченка тісно переплітаються долі кріпачок з долею неньки України, боротьба гайдамаків та козаків із боротьбою народу за щастя і волю. «Історія мого життя, – писав поет, – становить частину історії моєї Батьківщини». Шевченко вийшов із народу, жив народом, і не тільки думкою, але й усім своїм життям був із ним міцно й кровно зв’язаний.

Захід, присвячений 202 річниці світлої пам'яті геніального поета і пророка, який відроджував українську духовність, культуру, патріотизм і любов до своєї країни, відбувся за ініціативи заступника директора з навчально-виховної роботи О.І. Карпин і приніс велику насолоду Шевченковим словом, хорошим виконанням і активністю всього шкільного колективу.

Минатимуть роки, спливатимуть віки, а Шевченко залишиться в пам’яті нащадків, бо народ український завжди буде пам’ятати його заповітні слова. Вступивши у ще одну Шевченкову весну, не забуваймо – поет буде жити лише тоді, коли на устах народу трепетно і гордо звучатиме Його віще слово.