Гураль Степан Степанович, народився 5 жовтня 1929 року. Закінчив 7 класів ,
восени 1943 року пішов у дивізію з хлопцями з різних міст. В 15 років добровільно пішов в армію, з вірою
в щасливе майбутнє своєї рідної землі. Члени учнівського самоврядування «Галич»
( кер.Лешковят Н.Л) Мартинець Марічка, Пруц Софія, Стецька Софія, Федас Аня,
Білявсьа Оленка, Костко Андріяна, Танчак Андріяна відвідали учасників бойових
дій, ветеранів УПА. Гураль Степан Степанович з радістю поспілкувався з дітьми
та поділився спогадами про події тих років. Одержана інформація буде
використана для Книги памяті УПА.
«Колись, ще за моїх
часів, багато молодих юнаків, мужніх і фізично здорових ,не брало під сумнів
йти чи не йти воювати. Хлопці, почувши звістку про створення ОУН(ОРГАНІЗАЦІЯ
УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ), відразу вступали до її лав. Спочатку вони ставали
агентами, а вже пізніше такі угрупування стали основою УПА (УКРАЇНСЬКА
ПОВСТАНСЬКА АРМІЯ).Також вони були
учасниками партизанської війни (поляки,
австрійці, росіяни). Повсюди
панував голод і скрута, сірники ділилися на 4, харчі були теж страшно дорогими. Це і спонукало до повстання
проти імперії. Підпільні організації
були секретними, люди переховувалися в лісах і мали криївки. Спочатку Росія
напала на Польщу, то був приблизно 1941-1942 рік, а потім прийшли німці.
Наших людей пригнічували зі всіх сторін. Вже аж в 1956 році, в Дроговижі заарештували останніх
учасників УПА. Ярослав
Янкевич відбув покарання у тюрьмі 25
років.
Та найстрашнішим моментом стала контузія, неподалік впала
бомба і накрило землею, було страшно і водночас важко через те, що в такі
моменти ти не можеш нічого вдіяти, Та на щастя поряд були бойові друзі, котрі
відкопали і врятували життя побратимів».
Ми з гордістю і водночас
з трепетом в душі залишали
домівку ветерана. Відчувши
атмосферу спогадів з уст очевидця, тепер ми ще вболіваємо всією
душею за те, щоб наша рідна земля не вкривалася кров`ю наших молодих захисників
і врешті-решт стала незалежною вільною
державою.
Слава Україні! Героям Слава!
|
